Новачок «Київ Кепіталз» – латвійський захисник Деніс Берднікс розповів про те, як отримав пропозицію повернутися до України, виїзд з нашої країни 23-го лютого 2022-го року, а також охарактеризував досвід виступів у чемпіонатах інших країн та поділився амбіціями на цей сезон.
Денісе, ти є одним з небагатьох легіонерів у цьогорічному розіграші чемпіонату України з хокею. Раніше ти вже мав досвід виступів у нашій країні. Розкажи, як виник варіант з поверненням?
У серпні я зазнав пошкодження, тому впродовж місяця не міг тренуватися. У вересні я почав потроху набирати форму й розпочав пошук команди. Мені зателефонували з нинішнього клубу й попросили приїхати. Над пропозицією «Київ Кепіталз» особливо довго не роздумував.
Ти кажеш, що особливо довго не роздумував. Тим не менш, які слова казали твої рідні й близькі з приводу твого рішення, зважаючи на те, що в Україні триває війна?
Безумовно, рідні дуже сильно хвилювалися й питали мене про власні вагання з цього приводу. Я сказав, що все нормально. Попередньо зателефонував друзям до України й поцікавився нинішньою ситуацією. Сказали, що у Києві відносно безпечно. Тож, я ухвалив рішення приїхати сюди.
23-го лютого 2022-го року ти опинився в Україні. Розкажи, як проходили для тебе ті дні й як вдалося виїхати до Латвії?
За день до вторгнення у Краматорську відбулися збори команди, де нам сказали, що можна не хвилюватися. Хоча, насправді, ситуація була максимально напруженою й усі розуміли, що є вагомі передумови для початку повномасштабної війни. Наступного дня о четвертій ранку наше місто зазнало ракетного обстрілу. На базі вибило вікна. Потім приїхав менеджер й повідомив нам, що треба йти за формою та збирати усі речі. Ми пішли пішки з моїм партнером по команді й бачили снаряди, які пролетіли над нашими головами. Після цього ми повернулися на базу, де я пробув до вечора, а потім вирушив до Дружківки, де разом зі мною у готелі знаходилися хокеїсти інших команд. Ми хотіли зранку поїхати до Києва, але не вийшло. Зрештою, на вокзалі вдалося придбати квиток на вечірній потяг до Львова. Дорога тривала близько доби, адже потяг багато зупинявся через обстріли. Після приїзду я переночував, а вранці поїхав до консульства Ізраїлю, адже латвійське консульство не давало автобус, який би доїхав до кордону. Мене дуже добре прийняли, нагодували й разом з громадянами цієї країни я вирушив до кордону з Польщею. Його ми проходили пішки. Вдалося це зробити всього за п’ять годин. Наскільки мені відомо, багато людей могли провести там навіть кілька діб. З боку Польщі мене вже чекали батьки на авто, і я вирушив до Латвії.
Якими взагалі були твої перші емоції, коли ти побачив, що розпочалася війна?
Звичайно, було страшно. Взагалі не зрозуміло, для чого це все відбувається. Мені сподобалося в Україні й було прикро їхати звідси. Спочатку важко було зрозуміти всю серйозність, а також наскільки довго все триватиме. На жаль, війна й досі тут…
Тим не менш, зараз ти вже певний час знаходишся у Києві. Як опишеш сьогодення столиці України?
Тут мені все подобається. Місто процвітає, незважаючи ні на що. Багато людей на вулицях. Навіть бачив туристів. У Києві, дійсно, дуже гарно та затишно.
Цього сезону ти вже провів три матчі. Як охарактеризуєш рівень команди та нинішнього чемпіонату загалом?
Рівень є досить непоганим. «Київ Кепіталз» – це новий клуб. Тим не менш, ми налаштовані на боротьбу лише за чемпіонство. Наше завдання – збудувати сильний колектив, який даруватиме перемоги вболівальникам. Щодо чемпіонату, то у ньому цікаво грати. Є непогана конкуренція. Не шкодую, що приїхав сюди.
У матчі з «Кременчуком» ти дебютував з результативної передачі, а команда здолала чинного віцечемпіона та володаря Кубка України з рахунком 6:0. Напевно, кращого старту й не придумаєш?
Безумовно. Матч вийшов дуже якісним та приніс багато позитивних емоцій. Окремо відзначу Бориса Бабіка, який зберіг «сухими» власні ворота та дуже нам допоміг. Загалом, скажу, що хвилювання було, адже я не так багато часу провів з командою. Після непростого першого періоду вдалося більш впевнено влитися у гру й далі все було добре.
Окрім Латвії та України ти виступав у чемпіонатах ще кількох країн. Що можеш сказати про них?
У досить юному віці я виступав в юніорських лігах США. Це дуже цікавий досвід, який полягає у тому, аби побачити інший континент і отримати там ігрову практику. Також відзначу чемпіонат Франції. Там досить своєрідний хокей і життя загалом. Коли приїжджаєш туди вперше – відчуваєш, що необхідний час для адаптації. Втім робота над розвитком цього виду спорту там ведеться непогана.
Які особисті завдання ставиш перед собою на цей сезон?
Передусім, хочу зростати як хокеїст та допомогти команді виконати головну мету – стати чемпіоном.
