У 1906 році Іван Боберський, що займав посаду професора Української академічної гімназії, засновує у Львові «Український спортовий кружок». У кружці розвивалися такі дисципліни, як легка атлетика, футбол, хокей, бокс, лещетарство, мандрівництво та санний спорт.
Чотири роки потому Боберський упорядкує та надрукує в спортивному журналі «Вісті з Запорожа» міжнародні правила хокею українською мовою, а вже наступного року була створена секція хокею при товаристві «Україна» та організована перша в Україні хокейна команда «СТ Україна».
До поразки України в польсько-українській війні 1918–1919 року, осередками українського хокею були галицький та буковинський регіони. Після війни, галицьки землі переходять під окупацію Польщі, а північна частина Буковини — Румунії.
У 1920-х роках, хокей уже був популярним спортом у Західній Європі й Польща не була винятком, а відповідно й Західна Україна. Історії відомо, що у 20–30-х роках хокей був популярним у Львові та Тернополі. Наприклад, у Львові в середині тридцятих років було аж п’ять хокейних команд.
А на чемпіонат Польщі від міста поїхали відразу три команди «Чарні», «Лехія» й «Поґонь». У Тернополі ж розвивалася команда «Креси».
Матчі в ті часи проходили просто неба на річках чи ставках, а найчастіше на пустирях у центральних частинах міста, які взимку спеціально заливали водою.
1925-го року в Румунії створили хокейну лігу — Liga Naţională de hochei. А два роки потому заснували Polska Liga Hokeja (PLH) у Польщі, у якій до 1935 року домінували львівські клуби. За цей час вони посіли вісім призових місць, двічі вигравши чемпіонат.
Паралельно, у тоді румунському місті Чернівці, в 1929 році створюється команда під назвою «Довбуш». Організував колектив «Довбуша» В. Шерей, а гравцями були студенти українського академічного козацтва «Запороже» й «Чорноморе».
Перша серйозна гра команди відбулася на Різдво в 1930 році проти майбутнього дворазового чемпіона Румунії — команди Telefon Club. Поєдинок у Чернівцях закінчився перемогою гостей із рахунком 5:0. Та вже наступної зими «Довбуш» переміг бухарестців.
У 1930–1931 роках у Чернівцях відбувалися змагання з хокею серед п’яти команд, а в місті навіть побудували льодовий майданчик із роздягальнею та освітленням.
Потрібно відмітити, що в 1930-ті роки національна збірна Румунії з хокею входила до десятки найсильніших на чемпіонаті світу. Але з початком Другої світової Румунія оголосила загальну мобілізацію в результаті якої на фронт пішли більшість спортсменів, тому змагання у 39-му не відбулися.
Після створення PHL, команда «Україна» заявила про участь в окружній лізі. Була навіть пошита форма з літерою «У» на грудях.
Гравці команди були переважно з бідних родин, тому гроші на участь у чемпіонаті їм збирали українські підприємці.
Серед провідних гравців значаться такі особистості, як сини художника Івана Труша та онуки Михайла Драгоманова — Роман і Мирон.
У своєму дебютному сезоні команда ефектно заявила про себе та вже через рік вийшла в найсильніший клас «А».
Вже в 1938 році «Україна» посіла друге місце в окружній лізі Галичини, випередивши чемпіонів Pogon Lwów, та вийшла до чвертьфіналу.
Українці мали зустрітися з чемпіонами Польщі KS Cracovia, але гра так і не відбулася. Офіційно — через теплу погоду не вдалося підготувати льодовий майданчик.
В 1939 Львів переходить під окупацію радянських військ, у результаті чого спортивне товариство «Україна» було ліквідовано, як «буржуазно-націоналістична» організація. Недовго команда все ж таки відновлювалася під час німецької окупації в 1941 році. До її складу увійшли найсильніші гравці Львова: брати Юрій та Роман Дицьо, Микола Скрипій, Омелян Бучацький, Роман Миронець. У 1942 окупаційна влада організовує міжнародні змагання в Кракові, участь у яких узяли DTSG Kraków, Ostbahn Kraków, Trzaniec із Сілезії, провідна команда чехословацької хокейної ліги — Troppauer EV Opava та львівська «Україна». Закинувши у ворота суперників 18 шайб, галичани перемогли в усіх чотирьох поєдинках та виграли турнір. Щоб узяти реванш, команду удруге запросили на міжнародний турнір до курортного містечка Криниця на Лемківщині. У першій грі «Україна» в овертаймі переграла німецьку команду, а у фіналі обійшла чехословацьку. На церемонії закриття українській команді урочисто вручили Кубок.
У червні 1940-го радянські війська зайняли Буковину. Уже взимку після кількох перемог «Довбуша» над червоноармійцями, спортсменів проголосили «націоналістичною буржуазією». Рятуючись від арештів більшість із них емігрували.
Після 20 років діяльності спортивне товариство «Довбуш», а разом із ним і хокейна команда, припинили існування.
У радянські часи хокей і на Буковині, і на Галичині знищили. Жодна команда з цих регіонів не взяла участі в чемпіонаті СРСР з 1946 по 1992 рік. За весь час змагань у вищій лізі було лише три українські команди.
Київський клуб «Динамо» пробився до вищої ліги СРСР, де виступав у 1965–70 рр. Пізніше на базі цього клубу було створено ХК «Сокіл». «Сокіл» в основному виступав у Вищій лізі, здобувши бронзу в сезоні 1984/85. Крім нього у Вищу лігу СРСР від України пробивався «Динамо» Харків (1989, 1990), а в першому чемпіонаті СРСР брав участь ужгородський «Спартак».
Найвищим досягненням наших дружин у радянському хокеї стали бронзові нагороди київського «Соколу» 1985 року.
Перед приходом радянської армії гравці львівської «України» практично всією командою емігрували до Німеччини й опинилися в таборі для переміщених осіб у гірськолижному містечку Міттенвальд. Там у 1947 році Омелян Бучацький разом з одноклубниками створили нову хокейну команду — «Лев». Уже добре зіграним складом вони спочатку громили суперників з інших таборів, а пізніше й німецькі професійні команди.
Суперниками українців стала збірна американських військових Red Wings. Організовува матч особисто Бучацький.
Того дня українська команда в складі Калитяка, Лисяка, Бучацького, Марковського, Світенка, Цимбалістого, Дицьо та воротаря Шкляра розгромила Red Wings з рахунком 10:1.
Після 1949-го року команда «Лев» поступово припинила грати. Більшість учасників емігрували до США, Канади, Франції, а Омелян Бучацький — до Австралії.
Першим українцем який зіграв у матчі НХЛ є Олександр Годинюк. У 1990 році він дебютував у складі Торонто Мейпл Ліфс. Згодом, у складі Вашингтон Кепіталз дебютував Дмитро Христич. Саме Христич, за свою карʼєру в НХЛ набрав найбільшу кількість очків серед представників України – 597. Він же брав участь у матчі зірок 1997 і 1999 років. Ще один, українець який брав участь у матчах зірок – Олексій Житник (1999 і 2002
роки).
Головний трофей НХЛ – Кубок Стенлі вдалося виграти Руслану Федотенко у 2004 та 2009 роках і Антону Бабчуку у 2006 році.
Найбільш відомими українцями за виступами в НХЛ є: Олексій Житник, Дмитро Христич, Руслан Федотенко, Олексій Понікаровський, Олександр Годинюк, Сергій Варламов.
Після розвалу радянського союзу, практично всі сфери господарскої діяльності важко переходили з державного капіталу на приватний. І спорт та хокей не є виключенням.
Але небайдужих до хокею людей в Україні вистачало, один з них Анатолій Миколайович Хорозов. Саме завдяки його допомозі хокей в Україні мав надію на розквіт на почав розвиватися. Проте команд не вистачало навіть для проведення внутрішнього чемпіонату.
20 лютого 1992 року була створена Федерація Хокею України, основним фокусом якої було збереження системи дитячо-юнацьких хокейних спортивних шкіл.
З 1999 по 2007 Збірна України з хокею виступала в найвищому дивізіоні чемпіонату світу, а найкращим результатом було 9-те місце в 2002 році. Того ж року команда єдиний раз кваліфікувалася на зимову Олімпіаду, посівши в підсумку 10-те місце.
Повномаштабне вторгенння російської федерації не зупинило хокейні змагання в Україні, де наразі проводиться щорічний Чемпіонат України з хокею, в якому приймає участь шість команд.
